Теорія співвідношення музики та зображення

Графічне відображення музики

Точка відліку

Музика розвивається у часі, а зображення в просторі. Но є загальне для них – це початок і кінець. Та якщо для музики це вочевидь, то для зображень треба пояснити: тут початок – це точка, куді першим падає погляд, а кінець – то місце, після которого розглядання скінчилось. Таким чином, погляд людини проходить шлях в просторі, де розміщене зображення. Якщо визначити деяку загальну точку для більшості людей, з котрої починається розглядання, то ми зможемо співвіднести її з початком музики.

Відповідність форматів

Свідомість людини тягнеться до упорядкованності, тому вона часто вимірює парами та протиставленнями: схід-захід, південь-північь. Поняття "вперед, назад, вправо, вліво" також виходять із сутності людини, та описують простіший спосіб для орієнтації в просторі. Саме тому зображення частіше всього поміщають в прямокутник, що й має чотири сторони.

Кути прямокутника дають можливість погляду швидше знайти центр і розділити прямокутник на пропорційно рівні частини.

Повертаючись до свідомої упорядкованності можно згадати поезію з рифмуванням строк в пару або чередуючись. В музиці ж таку функцію виконує стандартний чотирьохтактний ритм і розвиток мелодії в чотири такта. Навіть якщо мелодія не скінчується в межах чотирьох тактів, все одно ця кількість часто кратна чотирьом (наприклад, вісімь або дванадцять тактів).

Розміщення музики на площині

Діагональ співвідноситься з началом музичного такту, так як допомогає погляду орієнтуватися при розгляді. Тому перша нота буде відображена на діагоналі. Діагональні, вертикальні и горизонтальні перетини через центр прямокутника співвідносяться з сильними долям такту и координаті "час". Другою координатою є відстань між центром до краю прямокутника та відображає висоту звука ноти.

Прямокутник має бути рівностороннім (квадрат), так як такти по часу рівні один іншому. Відстань від центру до краю співвідноситься з октавою, больш низькі ноти знаходяться ближче до центру, високі – до краю квадрату.

На площину ноти переносяться кожна на свою доріжку. Всього для октави присутні 12 доріжек, по числу полутонів в октаві.

В даному фрагменті схеми рух починається з правої верхньої діагоналі та продовжується проти годинної стрілки. Цей приклад показує звуки дуже низької октави, – нота "до" звучала би зовсім не чутно. Тому в робочій схемі в центрі ще додається пустий квадрат, котрий відзначає дуже низьку октаву, котра "нечутна".

докладніше про побудову схеми для відображення звуку...

перейти к результатам перекладів звуків на площину...

Додаткові пояснення

Засоби фіксації зорового шляху на картині за допомогою лінзи (дрейфограми)

Загальні закономірності при початку проглядання зображень

Рівномірно-темперований стрій і поділення октави на 12 полутонів